Мета. Формувати усвідомлене розуміння поняття «життя», його унікальності, цінності, значущості для кожної особистості; спонукати учнів до роздумів над важливими життєвими проблемами; ставлення до власного життя та життя інших лю¬дей, як до найвищої цінності.

Допоміжний матеріал. Добірка віршів на тему уроку; духовний заповіт матері Терези про життя,

Вислови видатних людей

Найдорожче в людині — це життя. Воно дається один раз, і прожити його потрібно так, щоб не було нестерпно боляче за безцільно прожиті роки, щоб не палила ганьба, за підленьке і дріб'язкове минуле...

   М.  Островський                        

Пам'ятай! Життя є дар, великий дар, І той, хто його не цінує, Цього дарунка не заслуговує.                                                                                

Леонардо да Вінчі

Вступне слово вчителя.

Життя, як мить, єдина мить,

Махне крилом — і пролетить...

Але в цю мить, коротку мить,

Було і сонце, і блакить.

Я, поки серцем не зачах,

Вкарбую їх в своїх очах.

Бо нам дана мить для життя,

А вічність? — То для забуття.

    Найцінніше, що є у людини, — це її життя.

Воно дається їй тільки раз і кожній — своє. Довге чи коротке, неповторне і звичне, радісне і сумне, солодке, як мед, і гірке, як полин, воно триває лише від народження до смерті, і його не можна прожити двічі.

  Таємниця життя... Вона хвилювала людей завжди з того часу, як вони усвідомили себе живими істотами. Чи має життя якусь мету і сенс, і в чому вони? Хто керує людським життям? Чи можна зробити його кращим і щасливішим? Чи має людина право піти з життя або позбавити іншу людину? Ці й багато інших подібних питань у всі часи привертали увагу не тільки філософів, а й письменників, художників, учених і навіть пересічних людей — кожного, хто хоч раз замислювався над таємницею свого життя.

    Один східний володар захотів пізнати всю історію людства. Мудрець приніс йому 500 томів. Зайнятий державними справами, цар відіслав йо¬го, наказавши викласти все це в більш стислій формі. Через 20 років мудрець повернувся. Історія людства займала тепер 50 томів, але цар був уже занадто старий, щоб подолати стільки товстих книг і знову відіслав мудреця. Пройшло ще 20 років, і постарілий, посивілий мудрець приніс володарю один-єдиний том, який вміщав усю премудрість світу, яку той прагнув пізнати. Однак цар лежав на смертельному одрі і у нього не залишилось часу, щоб прочитати навіть одну цю книгу. Тоді мудрець виклав йому історію людства в одному рядку: людина народжується, старіє і помирає.

   Тож для чого людина приходить у цей світ? Щоб помучитись, постраждати і безслідно піти у забуття? Який смисл у цьому всьому? В чому сенс життя?

   Відповідь на ці, та багато інших запитань про цінність життя шукали люди у всі віки, у всі часи.

  З античних часів людство користується правилом, сформульованим давньогрецьким філософом Протагером: «Людина є мірилом усіх речей, а цінність людського життя є найвищою суспільною цінністю».

Учениця.

   Ось така історія. Чому ж вона вчить?

  Цар звірів Лев десь почув, що найсильнішою істотою на Землі є нібито Людина, й зажадав помірятися з нею силою. Йде Лев, а назустріч йому — дитина. «Ти Людина?» — питає Лев. «Ні, я ще дитина і не скоро стану Людиною». Відпустив Лев дитину, пішов далі й зустрів сивого діда. «Ти Людина?» — запитав він. «Ні, я колись був Людиною, а тепер я старий дід». Відпустив Лев діда. Пішов далі й зустрів солдата. «Так, — відповів той, — Людина, а що ти від мене хочеш?» — «Давай силою поміряємося», — запропонував Лев. «Давай, погодився солдат, — тільки ти відійди трохи назад, і ми з розгону кинемося один на одного

Лев відійшов, розігнався, а тим часом солдат зняв з плеча рушницю, прицілився, вистрілив... і вбив Лева. Він поборов царя звірів. Він — найсильніша істота на Землі, бо він — Людина.

Вчитель.

   Людина — найсильніша істота на Землі. Це відомо навіть дітям. Проте не тільки про це йдеться у казці, а й про інше: Людиною у повному розумінні слова треба стати, тобто досягги певного рівня фізичного та інтелектуального, морального і соціального стану, оволодіти певним видом діяльності, іншими словами, — ствердити себе як суб'єкта суспільного розвитку, господаря власної долі.

   Людина є частиною народу, держави, суспільства в цілому. І, як суспільна істота, вона має свої права й обов'язки.

   Основним правом людини є право на життя. Це одне з найважливіших і найвагоміших прав, яке сприяє здійсненню всіх інших прав і свобод. Це право, яке не може оновлюватися чи відбиратися. Тому захист прав на життя належить до найцінніших пріоритетів людської цивілізації.

  Зазначу правові засади піклування держави про охорону життя, здоров'я громадян, що передбачені Конституцією України, де визначено, що найвищою соціальною цінністю є людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека. У статті 27 Основного Закону України зазначено: «Кожна людина має невід'ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов'язок держави — захищати життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань». Невід'ємне право дитини на життя визначено також міжнародними документами, серед яких — Конвенція ООН про права дитини. Положення цих та інших документів відображено в Законі України «Про охорону дитинства», у Національній програмі «Діти України», Національній доктрині розвитку освіти, затвердженій Указом Президента України.

  Кожен повинен керуватися положенням цих документів, адже їх порушення, як свідчить історія, приводить до тяжких невиправданих наслідків.

  Бібліотекар. 

   Добре відомо, що найважчою і найбільш трагічною для українського народу була перша половина XX століття. Саме тоді відбулися дві найжорстокіші світові війни, які кривавим смерчем неслися українськими землями і забрали життя близько 12 мільйонів її жителів. Мільйони людей стали жертвами штучно створених голодоморів, масових репресій, насильного вивезення до Сибіру. Життя людини у той страшний час коштувало нічого. За жменю зібраних колосків, за п'ять хвилин запізнення на роботу, за необережно сказане слово, за відмову донести на свого ближнього, людину, нерідко без суду й слідства позбавля¬ли волі й навіть життя. Минуле століття принесло на землі України й іншу трагедію — Другу світову війну, яка для нашого народу назавжди стала Великою Вітчизняною. Не згасає пам'ять про тих, хто, не вагаючись, віддав своє життя в ім'я свободи і незалежності. Найвищим виявом гуманізму є жертовність в ім'я інших людей. Не можна не згадати наших односельчан, які загинули на фронтах Другої світової війни, пішли з життя молодими. Вони були романтиками, закоханими у рідну землю, у життя. Вони мріяли про майбутнє, молодість кликала їх у незвідане. Але прийшла біда — із почуттям відповідальності за долю держави, відчуття особистої причетності до долі народу вони ступили у безсмертя.

   Відзначаючи велику любов і повагу до інших людей, героїзм і самопожертву в ім'я держави та її народу, не можна обійти увагою гіркі сторінки сучасної історії України, пов'язані з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС. Ми пам'ятаємо імена перших пожежників, які закрили своїми тілами понівечений вибухом реактор, врятувавши світ від загибелі. Пізніше тисячі людей із різних куточків Землі взяли участь у ліквідації наслідків аварії: вони не думали про себе, не вагалися, хоча у них був вибір — рятувати себе чи рятувати інших. Вони обрали порятунок планети, адже розуміли: перемогти стихію — значить врятувати життя на Землі; ціною власного життя подарували нам радість сьогодення.

   Вчитель. Юність — це пік вашого життя. Зараз ви робите найвеличніше своє відкриття — відкриваєте самих себе. А відкриття самого себе — найпрекрасніше, що може відчувати людина. У цих пошуках — глибокий зміст: кожен може розкрити свої реальні, досі незнані можливості. Щоб виявити і розкрити їх, щоб знайти себе, треба себе пізнати, тобто вивчити і змогти оцінити. А це дасть можливість будувати, творити своє «Я».

    Вдумаймося у слова славетного Леонардо да Вінчі, який повчав, що життя є великий дар, і хто його не цінує, цього дарунка не заслуговує. А щоб цінувати життя, треба знати і розуміти своє місце в ньому. Звичайно, нікому не дано з цілковитою точністю визначити, своє майбутнє, Та все ж, кожному під силу намітити власний шлях самотворення, кожному слід знати, що він спроможний підси¬лити в собі, а що відкинути, чи хоча б, пом'якшити. 

Учень.

Так! Треба жити кожним днем,

Не відкладаючи на потім...

Що має буть — не обминем

В своїх стараннях і турботі.

Нам треба жити кожним днем,

Не ждать омріяної дати.

Горіть сьогоднішнім вогнем,

Бо «потім» може й не настати...

(В. Крищенко)

Бесіда з учнями.

—    Як ви думаєте, чи може кожна людина жити так, як вона хоче, і що для цього потрібно?

—    Що складніше і важливіше — будувати життя чи пристосовуватись до нього?

—    Чи хочеш стати видатною людиною, «зіркою» жити щасливо?

—    Для чого людина живе на Землі?

—    Що зробити для того, щоб наше життя було прекрасним?

Вчитель. 

   Питання про сенс життя хвилює кожного, адже воно випливає із природи самої людини. Кожен має усвідомити цінність життя, цінність кожної його миті, знайти своє місце і призначен¬ня, адже, на жаль, чимало людей даремно розтрачують життя, живуть так, ніби у них попереду — безмежна вічність: для них нічого не варто згайнувати годину чи день.

Римський імператор МаркАврелій, котрий жив у II ст. до н.е., прославився не тільки тим, що був Імператором і правив «вічним Римом», скільки своїми роздумами про життя, серед яких є й такий: «Живи так, немовби ти зараз повинен розпрощатися з життям, немовби час, залишений тобі, є несподіваним подарунком».

Життя кожної людини безцінне вже само по собі. Було б, звичайно, нерозумно спеціально ризикувати життям лише для того, щоб на повну силу відчути всю його чарівність, його справжній смак і сенс. Проте замислитися про цінність життя, коли воно майже все ще попереду, все-таки треба, щоб оцінити по-справжньому те, що ми маємо й більш дбайливо ставитися до цього безцінного скарбу.

(Вірш «А що життя?» — А. Багрійчук).

А що життя ? Поволі зупиняюсь,

Дивлюсь на неба зоряні мости

І без надії вкотре сподіваюсь

Сама собі на це відповісти.

А що ж життя — дарунок загадковий

Від забуття закоханих сердець

Чи просто так, малюнок випадковий,

Що залишив сполоханий митець?

То що життя — листочок поміж вітру,

То десь впаде, то лине в небеса,

Чи тільки тон великої палітри,

Що помирає й знову воскреса? ...

І ось тепер народжений світанок                                                                                     

Мені шепнув: «Бувай, моє дитя!»                                                                                           

І залишив на гімі наостанок                                                                                                

Одне питання: «Що воно, життя?»

Учениця

   Життя — це шанс кожного. Доля при¬хильна до тих, хто здатний триматися на плаву, навіть потрапляючи у вир,

Мати Тереза, лауреат Нобелівської премії, гро¬мадянка світу в найвищому розумінні цього слова, залишила  тим   хто  вступає  на життєвий шлях, духовний заповіт у якому сказано;

Учениця. Життя — це шанс.

Учень, Скористайся ним.

Учениця. Життя — це краса,

Учень, Милуйся нею,

Учениця. Життя — це мрія.

Учень. Здійсни її.

Учениця. Життя — це виклик.

Учень. Прийми його.

Учениця. Життя це обов'язок.

Учень. Виконай його.

Учениця. Життя — це цінність.

Учень. Цінуй його.

Учениця. Життя — це любов.

Учень. Насолоджуйся нею.

Учениця. Життя — це тайна.

Учень. Пізнай її.

Учениця. Життя — це удача.

Учень. Шукай цю мить.

Учениця.  Життя таке чудове,

Учень. Не марнуй його,

Учениця. Це твоє життя.

Учень. Борони його.

(Вірш «Життя і ми» — Інна Дзіньовська).

А час біжить. Куди? Ніхто не знає.

Чому про це не думаємо ми ?

Й життя кудись швиденько пропливає,

А нам здається, що даремно прожили.

Не можем свою долю ми змінити,

Але під силу нам покращити життя,

Ми можемо навчитися любити

І не тримати в собі ніжні почуття.

Ми можем дарувати свою ласку,

В підтримку слово вимовить чи два,

Дитині розказати щиру казку,

Щоб сни прекрасні бачила вона.

Усім потрібно завжди пам'ятати:

Не вічні в цьому світі, люди, ми,

Нам необхідно інших поважати,

Щоби не жити, як колись жили.

Любіть себе, та не безмежно,

Не бійтесь правди, хоч яка гірка,

Робіть, що хочете, та обережно,

І не лякайтесь сліз, що як ріка.

Життя — це подарунок для людини

Це шанс безсмертним спробувати стать,

Це найдорожчий скарб, єдиний,

Який не можна обмінять.

(Пісня «Як же нам жити на рідній землі» муз. Г. Татарченка, слова Ф. Тишка).

Бібліотекар.

   Життя неповторне й у кожного своє. Людина від природи має певні, притаманні тільки їй обдарування, вона наділена розумом, тому здатна творити свою долю, але для цього потрібно працювати над собою, формувати харак¬тер, волю, набувати хороші звички, різноманітні вміння і навички, вдосконалювати дух і тіло, мати активну життєву позицію.

Вчитель

   Життя є дар Божий. Ми повинні берегти цей дар, як святиню. Нехай Господь пошле в серця наші радість, душевний мир, здоров'я, успіх у добрих ділах і добробуті! Будемо ж постійно молитися, щоб він воскресив наші душі і дарував нам любов, яка є основою земного і вічного життя!

зроблено за матеріалами  В.Старко. Морально-етичне виховання учнів/В. Старко, Г. Вахнюк//Позакласний час Київ, 2007. №2. - С. 54-57.